Редакційна колегія журналу у своїй діяльності керується принципами та рекомендаціями Комітету з публікаційної етики (Committee on Publication Ethics, COPE), зокрема «Принципами прозорості та найкращих практик наукових публікацій» (СОРE/DOAJ/OASPA/WAME). Журнал також підтримує декларацію DORA (Declaration on Research Assessment) щодо оцінювання наукових досліджень. Процедура рецензування та рішення про публікацію ґрунтуються виключно на науковій якості рукопису й відповідності тематиці журналу, незалежно від статі, громадянства, установи, раси чи релігійних поглядів авторів.

Розділи

Політика конфіденційності
Політика відкритого доступу
Політика академічної доброчесності
Політика щодо використання штучного інтелекту (ШІ)
Політика щодо конфлікту інтересів
Політика щодо виправлень і відкликання статті
Політика щодо розгляду скарг та апеляцій
Політика щодо рекламної діяльності
Публікаційна етика
Етичні зобов'язання членів редакційної колегії журналу
Етичні зобов'язання авторів
Етичні зобов'язання рецензентів

ПОЛІТИКА КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ

Особисту інформацію авторів, рецензентів, редакторів та інших осіб, зареєстрованих на вебсайті журналу Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Серія: Енергетика: надійність та енергоефективність (імена та електронні адреси) редакція використовує тільки для перевірки, рецензування та/або публікації статей і не передає жодній іншій стороні.

Редакція визнає, що всі матеріали, надіслані до журналу, є приватною та конфіденційною власністю авторів. Щоб уникнути заподіяння шкоди авторам чи рецензентам через передчасне розголошення будь-якої інформації з авторського оригіналу статті, заборонено ділитися будь-якими деталями поданих статей чи звітів про рецензування з третіми особами.

Усі редактори та рецензенти, які беруть участь у редакційному процесі, не повинні розголошувати інформацію про зміст авторського оригіналу статті (загалом або будь-якої частини), статус у процесі рецензування, коментарі та пропозиції рецензентів, а також проміжні або остаточні результати рецензування будь-кому, крім авторів і рецензентів. Будь-які запити від третіх сторін щодо використання або передачі поданих для публікації у журналі авторських оригіналів редакція відхилятиме.

Редакторам та рецензентам заборонено завантажувати рукописи, що рецензуються, до генеративних інструментів штучного інтелекту (ШІ) або використовувати інші технології чи функції ШІ, які можуть поставити під загрозу конфіденційність.

Редакція забезпечує конфіденційність рецензентів у процесі рецензування.

Усі працівники, які беруть участь у редакційному процесі, повинні утримуватися від будь-яких коментарів і не повідомляти публічно будь-яких деталей редакційного процесу, процесу рецензування під час підготовки до публікації та після публікації статті.

Редакція не зберігає копій відхилених рукописів. Коментарі рецензентів не можуть бути опубліковані або оприлюднені будь-яким іншим чином без дозволу рецензента, автора та відповідального редактора.

ПОЛІТИКА ВІДКРИТОГО ДОСТУПУ

Редакція журналу підтримує ініціативу відкритого доступу відповідно до Будапештської ініціативи відкритого доступу (BOAI) та Рекомендаціям ЮНЕСКО щодо відкритої науки і докладає зусиль до реалізації їх у своїй діяльності. За принципами зазначених документів весь вміст журналу знаходиться у вільному доступі та є безкоштовним для користувача та/або його установи. Усі статті журналу ліцензуються відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License. За умовами ліцензії користувачам дозволено вільно читати, завантажувати, копіювати і роздруковувати представлені матеріали, здійснювати пошук контенту та посилатись на опубліковані статті, поширювати їх повний текст, змінювати (реміксувати, трансформувати і брати матеріал за основу) і використовувати з будь-якою законною некомерційною метою (в тому числі з навчальною або науковою) та обов'язковим посиланням на авторів робіт і первинну публікацію у цьому журналі. Всі опубліковані статті розміщуються безстроково і безкоштовно відразу після виходу номера. Повнотекстовий доступ до наукових статей журналу в режимі реального часу представлений у розділі Архів.

Журнал підтримує принципи управління даними FAIR (Findability, Accessibility, Interoperability, Reusability) для забезпечення можливості знаходження, доступу, сумісності та повторного використання даних. Ці принципи наголошують на машиночитаності (тобто здатності обчислювальних систем знаходити дані, отримувати до них доступ, взаємодіяти з ними та повторно використовувати їх без втручання людини або з мінімальним втручанням), оскільки люди все більше покладаються на обчислювальну підтримку для роботи з даними внаслідок зростання їх обсягу, складності та швидкості створення.

Знаходжуваність (Findability). Першим кроком у (повторному) використанні даних є їх пошук. Метадані та дані мають бути легкодоступними як для людей, так і для комп’ютерів. Метадані, придатні для машинного зчитування, є необхідними для автоматичного виявлення наборів даних та сервісів, тому це є важливим компонентом процесу відповідності FAIR.

F1. (Мета)даним присвоюється глобально унікальний та постійний ідентифікатор
F2. Дані описуються за допомогою розширених метаданих (визначених у R1 нижче)
F3. Метадані чітко та явно містять ідентифікатор даних, які вони описують
F4. (Мета)дані зареєстровані або індексовані в ресурсі, що підтримує пошук

Доступність (Accessibility). Як тільки користувач знаходить необхідні дані, йому/їй/їм потрібно знати, як отримати до них доступ, що, можливо, включає аутентифікацію та авторизацію.

А1. (Мета)дані можна отримати за їхнім ідентифікатором, використовуючи стандартизований протокол зв’язку
- А1.1 Протокол є відкритим, безкоштовним та універсально реалізованим
- А1.2 Протокол дозволяє проводити процедуру автентифікації та авторизації, де це необхідно
А2. Метадані є доступними, навіть коли дані більше не доступні

Сумісність (Interoperability). Дані зазвичай потрібно інтегрувати з іншими даними. Крім того, дані повинні взаємодіяти з додатками або робочими процесами для аналізу, зберігання та обробки.

I1. (Мета)дані використовують формальну, доступну, спільну та широко застосовну мову для представлення знань.
I2. (Мета)дані використовують словники, що відповідають принципам FAIR
I3. (Мета)дані містять кваліфіковані посилання на інші (мета)дані

Повторне використання (Reusability). Кінцевою метою FAIR є оптимізація повторного використання даних. Для досягнення цього метадані та дані повинні бути добре описані, щоб їх можна було відтворювати та/або комбінувати в різних умовах.

R1. (Мета)дані детально описані за допомогою множини точних та релевантних атрибутів
- R1.1. (Мета)дані оприлюднюються з чіткою та доступною ліцензією на використання даних
- R1.2. (Мета)дані пов’язані з детальною інформацією про походження
- R1.3. (Мета)дані відповідають стандартам спільноти, що стосуються відповідної галузі

ПОЛІТИКА АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Редакційна колегія дотримується законодавства України у сфері підтримання академічної доброчесності (Закон України «Про академічну доброчесність»). Тому до розгляду в журналі не допускаються рукописи, що містять порушення академічної доброчесності. Відповідно до п. 1 статті 18 Закону України «Про академічну доброчесність» порушенням є:

Відчуження авторства — передача автором (-ами) створеного ним (-и) на замовлення або без такого замовлення, платно чи безоплатно, академічного твору (його частини) іншій особі та подальше оприлюднення такого академічного твору (його частини) із зазначенням як автора особи, яка не є його (її) автором.
Авторство вважається відчуженим з моменту оприлюднення академічного твору (його частини) під іменем особи, яка не є його (її) автором.
Академічний плагіат — це оприлюднення (частково або повністю) наукового (творчого) результату, отриманого іншою (-ими) особою (-ами), як результату власного дослідження (творчості) та/або відтворення (частково або повністю) раніше оприлюдненого (опублікованого) твору іншого (-их) автора (-ів) без посилання на відповідне джерело інформації та/або його (її) автора (-ів) (за наявності інформації про автора/авторів), та/або оприлюднення у творі перекладу іншомовного твору (його частини) без зазначення автора (-ів) перекладеного твору.
Плагіат має місце, коли шматки тексту були скопійовані та вставлені без відповідного та однозначного посилання на першоджерело.
Приписування авторства — оприлюднення твору, серед авторів якого зазначена особа, яка не брала участі у його створенні.
Автор академічного твору, якого схиляють або щодо якого без його відома вчинена дія з порушення академічної доброчесності у виді приписування авторства, зобов’язаний повідомити про це редакцію журналу.
Самоплагіат — оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових без зазначення інформації про джерело попереднього оприлюднення. «Переробка тексту» (рерайт) або повторне використання частин тексту з попередніх публікацій автора є формою самоплагіату.
Дублююча публікація відбувається, коли автор повторно використовує суттєві частини своєї власної опублікованої роботи без надання відповідних посилань на неї. Це може варіюватися від публікації ідентичної статті в декількох журналах до «переробки тексту» (рерайту) та/або додавання невеликої кількості нових даних в раніше опубліковану статтю.
Фабрикація ― це вигадування даних, фактів, цитат або результатів досліджень, яких насправді не існує, та їх використання в академічній чи науковій діяльності.
Фальсифікація ― свідома зміна чи модифікація наявних даних, що призводить до створення завідомо неправдивої інформації щодо результатів академічної чи наукової діяльності.
Недоброчесне використання результатів, згенерованих штучним інтелектом (ШІ) ― оприлюднення текстів, зображень, моделей, даних, інших результатів, згенерованих ШІ, як результатів власної академічної діяльності, якщо цей факт не зазначено в академічному творі чи супровідних матеріалах до нього.

Всі рукописи, подані до розгляду для публікації в журнал, перевіряються на унікальність (наявність плагіату та/або самоплагіату, а також недоброчесного використання результатів, згенерованих ШІ) спеціалізованим сервісом (StrikePlagiarism.com). Якщо буде виявлено більше 25% запозиченого тексту або виявлено будь-які форми плагіату (включаючи самоплагіат) чи недоброчесне використання результатів, згенерованих ШІ рукопис повертається авторам з можливістю повторного надсилання після корегування. Також, додатково, унікальність рукопису оцінюється на етапі рецензування (як один із критеріїв, який оцінюється рецензентами).

У разі виявлення порушення академічної доброчесності після опублікування редакція журналу вживає таких заходів:

У разі виявлення плагіату (включно з самоплагіатом) ― стаття позначається «Плагіат», яка відображається у всіх ресурсах, у яких індексується журнал
У разі виявлення відчуження та/або приписування авторства, фабрикації та/або фальсифікації, а також недоброчесного використання результатів, згенерованих ШІ ― стаття відкликається з публікації (retraction) з відповідною позначкою «Відкликано», яка відображається у всіх ресурсах, у яких індексується журнал
Відповідно до міжнародних стандартів, в обох випадках стаття залишається у відкритому доступі в архіві журналу (на сайті) з відповідним маркуванням, що забезпечує прозорість та фіксацію факту порушення
За порушення академічної доброчесності редакція залишає за собою право застосувати до автора (-ів) санкції ― тимчасова або постійна заборона на подання нових рукописів, офіційне інформування керівництва установи, де працює (-ють) або навчається (-ються) автор (-и), про виявлене порушення. Кожний окремий випадок порушення ретельно розглядається членами редакційної колегії з прийняттям колегіального рішення і повідомленням автора (-ів) про застосування санкцій.

ПОЛІТИКА ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ (ШІ)

Ця політика спрямована на забезпечення більшої прозорості та надання рекомендацій авторам, читачам, рецензентам, редакторам щодо генеративного штучного інтелекту (ШІ) та технологій на основі ШІ. Слід зауважити, що ця політика стосується лише процесу написання, а не використання інструментів ШІ для аналізу та отримання розуміння даних у процесі дослідження. Редакція журналу уважно стежить за поточними розробками в цій сфері та переглядатиме (оновлюватиме) цю політику за необхідності. Редакція послуговується рекомендаціями Комітету з етики наукових публікацій (Committee on Publication Ethics (COPE), Світової асоціації медичних редакторів (World Association of Medical Editors (WAVE)), політикою мережі Журналів Американської Медичної Асоціації (Journal of the American Medical Association (JAMA)), а також спирається на досвід авторитетних міжнародних видавництв як-от Elsevier, Springer та Cambridge University Press.

На сьогодні швидко розвивається область створення та використання генеративного ШІ на основі лінгвістичних нейромереж і створення зображень, яка призвела до нових юридичних проблем з авторським правом і науковою чесністю. Редакція журналу не забороняє використання подібних інструментів, але звертає увагу на деякі аспекти, наведені нижче.

Використання генеративного ШІ на основі лінгвістичних нейромереж

Якщо автори використовують ШІ і технології з підтримкою ШІ в процесі написання (наприклад, чат-боти на базі великих мовних моделей (LLM), як-от ChatGPT тощо), ці технології мають використовуватися лише для граматичної та орфографічної перевірки тексту, покращення читабельності та мови роботи, а не для заміни ключових авторських завдань, таких як наукові, педагогічні чи медичні висновки або надання клінічних рекомендацій. Застосування технології має відбуватися під людським наглядом і контролем, а всю роботу слід ретельно переглядати та редагувати, оскільки ШІ може генерувати результати з авторитетним звучанням, які можуть бути неправильними, неповними чи упередженими. Повну відповідальність за зміст роботи несуть автори.

Редакторам та рецензентам заборонено використовувати інструменти ШІ для написання коментарів або звітів щодо рецензування рукописів. Оцінка наукової праці має базуватися виключно на критичному аналізі експерта, що є фахівцем у відповідній галузі. Експерт несе персональну відповідальність за об’єктивність та достовірність наданої оцінки, яку неможливо делегувати автоматизованим системам.

Використання генеративного ШІ для створення зображень

Редакція не підтримує використання генеративного ШІ або інструментів з підтримкою ШІ для створення або зміни зображень у поданих рукописах. Це може включати покращення, затемнення, переміщення, видалення або введення певної функції в зображення чи фігуру. Використання генеративного ШІ або інструментів з підтримкою ШІ для коригування яскравості, контрастності або колірного балансу зображень або фігур є прийнятним, якщо вони не приховують і не усувають жодної інформації, наявної в оригіналі. У відповідних випадках редакція журналу може попросити авторів надати для редакційної оцінки попередньо скориговані версії зображень та/або необроблені зображення, використані для створення остаточних поданих версій.

Винятками є випадки, коли використання ШІ або його інструментів є частиною дизайну або методів дослідження (наприклад, підходи до візуалізації за допомогою ШІ для створення або інтерпретації базових даних дослідження, наприклад, у сфері біомедичної візуалізації). Якщо це зроблено, таке використання має бути відповідно описано у тексті статті.

Авторство ШІ

Автори не повинні вказувати ШІ і технології за допомогою ШІ як автора чи співавтора, а також цитувати ШІ як автора. Авторство передбачає обов’язки та завдання, які можуть бути приписані та виконані лише людьми. Кожен (співавтор) несе відповідальність за те, щоб питання, пов’язані з точністю чи цілісністю будь-якої частини роботи, були належним чином досліджені та вирішені, а авторство вимагає спроможності затвердити остаточну версію роботи та погодитися на її подання.

Вимоги до розкриття інформації

Автори повинні розкрити у своїх рукописах використання ШІ та технологій за допомогою ШІ. Декларування використання цих технологій підтримує прозорість і довіру між авторами, читачами, рецензентами, редакторами та співавторами та сприяє дотриманню умов використання відповідного інструменту чи технології.

ПОЛІТИКА ЩОДО КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ

Конфлікт інтересів – це фактори, що негативно впливають на об’єктивність, або ж можуть бути сприйняті як втручання у процес рецензування, прийняття редакційних рішень, публікації та презентації рукопису.

Конфлікт інтересів може виникати по відношенню до окремих осіб або організацій, та стосується наступних категорій (але не обмежуються лише вказаними).

Автори

Авторам слід розкривати будь-який конфлікт інтересів, що прямо чи опосередковано стосується роботи, яку вони подають на публікацію. Розкриття повинно включати конфлікт інтересів за останні три роки з моменту початку роботи над статтею, охоплюючи дослідження та підготовку рукопису для подання. Також слід повідомляти конфлікт інтересів поза цим трирічним періодом, якщо їх можна розглядати як такі, що можуть впливати на подану статтю. Повідомлення про конфлікт інтересів спрямоване на забезпечення прозорості, дозволяючи читачам самостійно формувати свої судження щодо можливого впливу. Важливо зауважити, що розкриття фінансового відношення з організацією, яка спонсорує дослідження чи отримує винагороду за консультаційні послуги, не є неадекватним за замовчуванням.

Конфлікти інтересів, про які слід повідомляти, включають, але не обмежуються, наступними:
1. Фінансування
2. Зайнятість/працевлаштування - остання, теперішня чи очікувана робота в будь-якій організації, яка може мати фінансовий прибуток чи збиток внаслідок публікації цього рукопису. Сюди входять численні місця роботи (якщо це має місце).
3. Фінансові інтереси
  - Акції чи частина у компаніях (включаючи власність подружжя та/або дітей), які можуть мати фінансовий прибуток чи збиток внаслідок публікації.
  - Гонорари за консультації чи інші форми винагороди від організацій, які можуть мати фінансовий прибуток чи збиток.
  - Патенти чи подані заявки на патент, вартість яких може бути змінена внаслідок публікації.
  Важко визначити поріг, при якому фінансовий інтерес стає значним, будь-яка така цифра є обов'язково довільною, тому однією із можливих практичних настанов є наступна: «Будь-який незадекларований фінансовий інтерес, який може збентежити автора, якби він став публічно відомим після того як робота була опублікована».
4. Нефінансові інтереси
  Професійні інтереси, особисті взаємини або особисті переконання, які можуть внести упередження в подану статтю. До прикладів входять посади в редколегіях, секційних редакторів, відповідальних редакторів, написання або консультування в освітніх цілях, рецензентів, взаємини наставництва та інші відповідні чинники. Науково-дослідницькі роботи і технічні розробки мають обов’язок надавати заяву про розкриття можливих конфліктів інтересів. Реферативні огляди, які служать експертними синтезами доказів, можуть розглядатися як авторитетні роботи з певної теми і вимагати заяви про розкриття інформації. Якщо не впевнені, чи потрібно заявляти про розкриття конфлікту інтересу для конкретної статті, автори повинні звертатися до редакції журналу.
Рецензенти

Рецензенти відіграють важливу роль у забезпеченні безпристрасної оцінки наукового рівня рукопису. Рецензентам доручається оцінити будь-які конфлікти інтересів, які розкрили автори, і, так само важливо, самостійно розкрити будь-які ситуації чи відносини редакції, які можуть потенційно впливати на їх оцінку поданого рукопису або вважатися такими, що упереджують. Ці ситуації можуть включати особисті зв’язки з авторами, активне конкуруюче дослідження на тему, яка представлена в рукописі, або професійні та фінансові зв’язки з організацією, яка має інтереси у рецензованій тематиці. У випадках, коли виявляється реальний або видимий конфлікт інтересів, рішення про використання наданої або запитаної рецензії залишається на розсуд редакції журналу.
Редколегія

Члени редколегії, відповідальні редактори тощо зобов’язані розкривати будь-які потенційні конфлікти інтересів. Якщо виявлено конфлікт інтересів відповідну особу виключають з участі в процесі рецензування. Крім того, вони повинні утриматися від участі у керуванні рукописами у випадках, де існує конфлікт інтересів. Це може стосуватися попередніх співпраць з авторами або спільної інституційної приналежності.

Якщо члени редколегії, відповідальний редактор тощо вказані як автори, вони повинні заявити це в розділі "Конфлікти інтересів" поданого рукопису. У випадках, коли вони є автором або мають інший конфлікт інтересів, пов’язаний із конкретним рукописом, інший член редколегії, відповідальний редактор тощо будуть призначені для керівництва процесом рецензування. Ці подання проходять той самий ретельний процес рецензування, що й будь-який інший рукопис.

Хоча члени редколегії, відповідальні редактори тощо можуть подавати статті до журналу, ці подання не отримують переваги перед іншими рукописами. Статус члена редколегії, відповідального редактора тощо не впливає на прийняття рішення щодо публікації.

ПОЛІТИКА ЩОДО ВИПРАВЛЕНЬ І ВІДКЛИКАННЯ СТАТТІ

Опубліковані статті можуть потребувати виправлень, доповнень, змін або відкликання з різних причин. Найкращий відповідний сценарій можна вибрати з кількох можливостей, розглянутих нижче, і всі вони відповідають рекомендаціям COPE, керівництву з видавничої етики наукових публікацій (Publishing Ethics Resource Kit) видавництва Elsevier та етичним зобов'язанням членів редакційної колегії журналу.

Друкарська помилка (Erratum)

У процесі публікації можуть виникнути допустимі та несуттєві помилки в опублікованій статті, які не впливають на її зміст або наукову цілісність дослідження. Такі помилки, часто технічного чи фактичного характеру, можуть включати прості орфографічні помилки в тексті або фактичні неточності в рисунках, таблицях або посиланнях, неправильні номери сторінок у заголовках статей тощо.
Подібні помилки виправляються шляхом заміни оригінального PDF-файлу на виправлений. Також до виправленого PDF-файлу прикріплюється повідомлення про виправлення з детальним описом помилок і змін, внесених у вихідний PDF-файл. Надрукована версія статті при цьому залишається у первісному вигляді без змін.
Доповнення (Addendum)

Доповнення або додаток — це повідомлення про додаткову рецензовану інформацію, яка була додана до статті для кращого розуміння читачем змісту статті. Доповнення/додаток публікується, наприклад, у відповідь на прохання читача про роз’яснення або якщо є нові відкриття, які безпосередньо стосуються опублікованого дослідження і не потребують окремої статті. Доповнення/додатки не суперечать первинній публікації. Проте, якщо автор ненавмисно пропустив важливу інформацію, яка була доступна на момент публікації, цей матеріал може бути опублікований як доповнення/додаток після рецензування. Доповнення/додатки публікуються рідко і лише тоді, коли редакція визначить, що доповнення/додаток має вирішальне значення для розуміння читачем значної частини опублікованого внеску.
Доповнення/додаток оформлюється як окрема публікація, якій призначається окремий DOI і яка пов’язується з відповідною статтею, яку вона доповнює, залишаючи оригінальну статтю без змін. На сторінці статті розміщується повідомлення про доповнення/додаток та розміщується посилання на PDF-файл доповнення/додатку. У друкованому вигляді доповнення/додаток публікується у найближчому випуску журналу. В електронному вигляді доповнення/додаток оформлюється як окрема публікація у відповідному номері журналу з обов'язковим посиланням на оригінальну статтю, яку він доповнює.
Виправлення (Corrigendum)

У випадках, коли в опублікованій статті виявляються більш суттєві помилки або неточності, що стосуються даних, методології або інших критичних аспектів дослідження, використовують виправлення. Виправлення — окрема публікація з повідомленням про суттєву помилку, допущену авторами в рукописі, що впливає на наукову достовірність опублікованої статті, репутацію журналу чи авторів. Виправлення служать засобом для надання оновленої версії статті, яка містить необхідні редагування для забезпечення точності та надійності дослідження. Ці виправлення можуть включати коригування даних, пояснення методів чи інші суттєві виправлення, необхідні для відповідності високим стандартам наукової суворості.
Якщо автори помітили у своїй статті суттєву помилку і бажають її виправити, автор-кореспондент повинен надіслати запит до редакції, докладно пояснивши суть і необхідність виправлень. Після затвердження головним редактором автори надають оновлений рукопис, який повинен мати назву «Виправлення: «Назва статті»». Виправлення має містити посилання на оригінальну статтю, точне місце помилки, посилання на помилку та формулювання виправлення. Оскільки виправлення можуть суттєво змінити висновки чи наукові результати та суттєво змінюють зміст початкової версії статті, редакційна колегія може прийняти рішення про повторний розгляд та рецензування статті.
Виправлення оформлюються як окремі публікації з власними DOI. Зверніть увагу, що виправлення друкованої версії оригінальної публікації є неможливим - оригінальна стаття залишається без змін. Однак у друкованому вигляді виправлення публікується у найближчому випуску журналу. Електронна версія оригінальної версії також залишається без змін, але на сторінці статті розміщується повідомлення про виправлення та розміщується посилання на PDF-файл виправлення, щоб повідомити читачів та інших користувачів про внесені виправлення. В електронному вигляді виправлення оформлюється як окрема публікація у відповідному номері журналу з обов'язковим посиланням на оригінальну версію статті.
Відкликання (Retraction)

У сфері наукового видавництва існують рідкісні, але критично важливі випадки, коли статтю слід відкликати. Однією з поширених причин відкликання є серйозний недолік у науковому змісті; тобто суттєва помилка, яка робить результати статті недійсними. Залежно від того, зачіпаються основні висновки чи лише окремі частини, знадобиться часткове або повне скасування. В інших, більш сумних випадках, відкликання статті може бути необхідним через етичні порушення під час дослідження або етапу публікації. У таких ситуаціях рішення про відкликання повинно ґрунтуватися на глибокому розслідуванні за участю всіх сторін і ґрунтуватися на чітких доказах. Згідно з рекомендаціями COPE щодо відкликання, редакційна колегія Вісника Національного технічного університету «ХПІ». Серія: Енергетика: надійність та енергоефективність розглядає такі причини для потенційного відкликання статті:
- наявність чітких доказів того, що результати є ненадійними, у них міститься серйозна помилка (наприклад, прорахунок або експериментальна помилка);
- порушення академічної доброчесності - відчуження та/або приписування авторства, фабрикація та/або фальсифікація, а також недоброчесне використання результатів, згенерованих ШІ;
- наявність матеріалу, для якого не отримано дозволу на використання;
- наявність серйозних юридичних проблем;
- опублікування було здійснено на основі скомпрометованого або маніпульованого процесу експертної оцінки;
- не розкритий конфлікт інтересів, який, на думку редакції, неправомірно вплинув би на тлумачення роботи або рекомендації в процесі публікації.
Стаття може відкликана за поданням авторів або головного редактора на підставі чітких доказів. Для відкликання статті використовується стандартна форма для відкликання публікацій, розроблена Європейською асоціацією наукових редакторів (EASE) відповідно до рекомендацій COPE щодо відкликання. Як тільки завершується процес розгляду, оригінальна стаття в електронному вигляді маркується як відкликана (retracted), але оригінальний файл статті залишається без змін. Повідомлення про відкликання статті оформлюються як окремі публікації з власними DOI, містять назву та авторів статті, причину відкликання та те, хто відкликає статтю. У друкованому вигляді повідомлення про відкликання публікується у найближчому випуску журналу. В електронному вигляді повідомлення про відкликання також оформлюється як окрема публікація у відповідному номері журналу з обов'язковим посиланням на оригінальну версію статті.
Редакція залишає за собою право вилучити статтю чи контент з вебсайту журналу та онлайн-баз даних у випадках, коли вона є дифамаційною, порушує права або піддавалася судовому рішенню чи становить серйозний ризик для громадського здоров'я. У таких ситуаціях метадані (назва, анотація та автори) зберігаються, із зазначенням причини вилучення за юридичними мотивами.

ПОЛІТИКА ЩОДО РОЗГЛЯДУ СКАРГ ТА АПЕЛЯЦІЙ

Редакція журналу у своїй діяльності використовує фундаментальні принципи дотримання академічної доброчесності та всіх етичних норм по відношенню до всіх учасників видавничого процесу. Отже, кожна скарга/апеляція, подана до редакції, підлягає розгляду та аналізу, наслідком якого є відповідь на скаргу/апеляцію, у тому числі якщо вона подана анонімно. Під час розгляду скарг та/або апеляцій редакція журналу керується настановами та прикладами розгляду скарг та/або апеляцій COPE, а також керівництвом з видавничої етики наукових публікацій (Publishing Ethics Resource Kit) видавництва Elsevier.

Процедура розгляду

У разі подання скарг/апеляцій застосовується така процедура розгляду:

Будь-яку скаргу чи апеляцію насамперед розглядає головний редактор, який відповідає за журнал, та/або відповідальний редактор, який безпосередньо брав участь у редакційному процесі.
Головний редактор та/або відповідальний редактор видання може залучити до розгляду членів редакційної колегії, які мають відповідний досвід участі в редакційних колегіях інших видань і своїм досвідом та знаннями можуть допомогти у врегулюванні спору та належному з'ясуванні обставин, описаних у зверненні, а також належному застосуванні редакційної політики та правил публікаційної етики журналу.

Апеляція на рішення редакції

Цілком можливі ситуації, коли рішення редакції може здаватись упередженим або несправедливим. У разі відхилення статті автор(-и) має(-ють) право подати апеляцію якщо вважає(-ють), що є підстави для перегляду рішення редакції. В апеляції автор має надати детальне обґрунтування з відповідями на зауваження рецензентів за пунктами.

Головний редактор розглядає аргументи автора(-ів) і рецензента(-ів) та ухвалює одне рішень:

відмовити через безпідставність вимог, викладених у зверненні;
задовольнити вимоги, викладені у зверненні;

Автора(-ів) повідомляють про рішення з поясненням. Рішення щодо апеляції є остаточними і не підлягає оскарженню - нове подання має пріоритет над апеляціями.

Загальні питання або скарги

Окрім апеляцій редакція також розглядає загальні питання або скарги - якщо виникли сумніви щодо коректності роботи менеджменту редакції, дотримання етичних правил, процедури та/або часу розгляду статті, поведінку автора, рецензента, відповідального редактора тощо. Головний редактор разом із відповідальним редактором та редакційною колегією розглядає справу. Скаржникові буде надано відповідний відгук. Результати розгляду справи буде враховано відповідними зацікавленими сторонами для вдосконалення редакційно-видавничих процесів.

Вимоги до оформлення та порядок подання скарги/апеляції

Скарга/апеляція повинна містити таку інформацію:

Дані про статтю - назва статті із зазначенням авторів, ідентифікатор DOI (якщо стаття опублікована).
Інформація про скаржника (за бажанням) - прізвище та ім'я, науковий ступінь та вчене звання, посада та поточне місце роботи. Також розглядаються анонімні скарги без зазначення відповідної інформації.
Предмет скарги/апеляції - суть скарги/апеляції із відповідними обґрунтуваннями.
Інші дані - якщо скарга/апеляція надходить щодо опублікованої статті і є претензії до її змісту, просимо надати анотований файл статті з виділеними частинами тексту, які викликають занепокоєння. Також можна оформити скаргу/апеляцію без анотованого файлу статті, але у цьому разі необхідно дослівно цитувати частини тексту, які викликають занепокоєння.

Просимо дотримувалися правил ввічливості при листуванні. Будь-яка груба поведінка сприйматиметься редакційною колегією негативно і скарга/апеляція залишиться без розгляду.

Подати скаргу/апеляцію можна на електронну пошту редакції - visnyk.eree@khpi.edu.ua або visnyk.eree@gmail.com. У темі листа слід вказати, якого питання стосується подання - "Апеляція" або "Скарга". Після отримання повідомлення ми надішлемо відповідне підтвердження про отримання листа та прийняття/відмову скарги/апеляції до розгляду.

Терміни розгляду

Протягом 5 робочих днів редакція розглядає отриманий запит та інформує про отримання листа та прийняття/відмову скарги/апеляції до розгляду. У разі прийняття скарги/апеляції до розгляду загальний термін розгляду становить до 30 робочих днів. Варто зауважити, що, залежно від характеру питання, цілком можливі випадки, які вимагатимуть більше часу для розгляду. У такому разі скаржника буде окремо повідомлено про відповідне збільшення часу для розгляду скарги/апеляції.

ПОЛІТИКА ЩОДО РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Серія: Енергетика: надійність та енергоефективність утримується від будь-якої рекламної діяльності як такої та зосереджується на видавничій діяльності. Реклама може бути опублікована у виняткових випадках. Опублікована реклама може бути безпосередньо пов’язана з науковими дослідженнями, вищою освітою і тематикою науково-практичних конференцій.

ПУБЛІКАЦІЙНА ЕТИКА

Редакційна колегія Вісника Національного технічного університету «ХПІ». Серія: Енергетика: надійність та енергоефективність у своїй роботі керується міжнародними етичними правилами наукових публікацій, що включають поняття порядності, конфіденційності, нагляду за публікаціями, запобігання можливим конфліктам інтересів та ін.

Редакція послуговується рекомендаціями COPE та, зокрема, керівництвом з видавничої етики наукових публікацій (Publishing Ethics Resource Kit) видавництва Elsevier, а також спирається на досвід авторитетних міжнародних видавництв. Дотримання правил етики наукових публікацій усіма учасниками видавничого процесу сприяє забезпеченню прав авторів на інтелектуальну власність, підвищенню якості видання та запобіганню можливості неправомірного використання авторських матеріалів в інтересах окремих осіб.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЧЛЕНІВ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ ЖУРНАЛУ

Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редакційна колегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов'язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редакційної колегії.
Член редакційної колегії повинен без упередження розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожну належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також положення або місце роботи автора (авторів).
Член редакційної колегії повинен наскільки можливо швидко розглядати рукописи, представлені до публікації, та брати до уваги рекомендацію рецензента відносно якості і достовірності рукопису, представленого до публікації.
Члени редакційної колегії не повинні представляти іншим особам ніяку інформацію, пов’язану із вмістом рукопису, що знаходиться на розгляді, окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці цього рукопису. Після позитивного рішення члена редакційної колегії стаття публікується у журналі та розміщується на відповідних електронних ресурсах.
Відповідальність і права члена редакційної колегії журналу відносно будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам член редакційної колегії, мають бути делеговані іншій кваліфікованій особі.
Якщо рукопис настільки близько пов'язаний із нинішніми або минулими дослідженнями члена редакційної колегії, що може виникнути конфлікт інтересів, член редакційної колегії повинен вжити заходи до того, щоб інша кваліфікована особа перейняла на себе редакційну відповідальність за цей рукопис.
Якщо члену редакційної колегії представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в журналі, є помилковими, член редакційної колегії повинен сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправляє її. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.
Член редакційної колегії може прийняти рішення використовувати одного або декількох рецензентів, якщо він вважає, що їх думки важливі для неупередженого розгляду рукопису.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ АВТОРІВ

Основний обов'язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об'єктивне обговорення його значущості.
Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації. Редакція журналу не несе ніякої відповідальності перед авторами та/або третіми особами і організаціями за можливий збиток, викликаний публікацією статті. Редакція має право вилучити вже опубліковану статтю, якщо з'ясується, що в процесі публікації статті були порушені чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакція повідомляє автора, який надав статтю, особу, що рекомендує, та організацію, де робота виконувалася.
Матеріал про результати дослідження має бути досить повним і містити необхідні посилання на доступні джерела інформації, щоб фахівці в цій області могли повторити цю роботу.
Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до цього дослідження. Автор зобов'язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов'язані з цим повідомленням. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором. Максимально, по можливості, обмежити самоцитування.
При підготовці рукопису до публікації автор повинен інформувати головного редактора про споріднені рукописи автора, представлені або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути представлені головному редакторові, і мають бути вказані їх зв'язки з рукописом, представленим до публікації.
Автор не повинен представляти рукописи, що описують по суті одні і ті ж результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого журналом або відкликаного автором рукопису. Припустимо представляти рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту ж саму роботу. Проте, при наданні такого рукопису член редакції має бути оповіщений про більш раннє повідомлення, а це попереднє повідомлення має бути процитоване в цьому рукописі.
Автор повинен чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку, в процесі бесіди, при листуванні або під час обговорення з третіми сторонами, не має бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана.
Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Персональна критика, проте, не може вважатися доречною ні за яких обставин.
Співавторами статті мають бути ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Інші внески мають бути відмічені в примітках або в розділі "Вдячності". Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто представляє до редакції контактні відомості, документи і листується з членами редакції, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
Автори повинні повідомити головного редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ РЕЦЕНЗЕНТІВ

Оскільки рецензування рукописів є істотним етапом у процесі публікації і, таким чином, у реалізації наукового методу як такого, кожен учений зобов'язаний виконувати певну долю робіт з рецензування.
Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених у рукописі, він повинен відразу повернути рукопис.
Рецензент повинен об'єктивно оцінити якість рукопису, представлену експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен поважати інтелектуальну незалежність авторів.
Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли даний рукопис близько пов'язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен відразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів.
Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв'язки, і якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис.
Рецензент повинен поводитися з рукописом, присланим на рецензію, як з конфіденційним документом. Він не повинен показувати рукопис іншим особам або обговорювати її з іншими колегами за винятком особливих випадків, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.
Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб члени редакції і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був вже раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням.
Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження по недостатньому цитуванню власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу головного редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу.
Рецензент повинен своєчасно надати відгук.
Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даному рукописі, якщо на це немає згоди автора.

Видавнича політика та етика